Енергія для конфлікту: як брати Клюєви створили механізм обходу санкцій і отримують прибуток від російського ВПК.
Сім’я Клюєвих, яка має глибокі зв’язки з українською політикою попереднього десятиліття, активно нарощує свій енергетичний бізнес у Росії, попри чинні санкції та не припинювану повномасштабну війну. Центральною ланкою цієї експансії є компанія «Арктик енерго капітал», придбана ще у 2021 році та за короткий термін перетворена на складну мережу юридичних осіб, що обслуговують російську енергетику та оборонно-промисловий комплекс.
Згідно з даними розслідувань журналістів, структури «Арктик енерго капітал» та пов’язані з ними підприємства постачають до Росії імпортне обладнання та матеріали, обходячи санкційні обмеження. Йдеться про продукцію стратегічного значення: газопоршневі генератори американської компанії Caterpillar, антикорозійні покриття французької MAESTRIA та інші технологічні рішення, без яких неможливо забезпечити безперебійну роботу енергетичних об’єктів. Ці постачання здійснюються через ланцюжок посередників і дочірніх компаній, що допомагає приховувати справжнє призначення товарів і кінцевих бенефіціарів.
Бізнес-модель Клюєвих виходить за рамки стандартного інжинірингу. Компанії групи не лише займаються будівництвом теплоелектроцентралей і сонячних станцій, але й інвестують у них власні кошти, а потім передають об’єкти в оренду клієнтам, забезпечуючи собі стабільний довгостроковий дохід. Яскравий приклад — будівництво електростанції для заводу «Курскрезинотехніка», який перебуває під санкціями та безпосередньо підтримує російський військово-промисловий комплекс. Продукція заводу постачається ключовим підприємствам ВПК, таким як «Уралвагонзавод», «Північна корабельня» та «Омсктрансмаш», що беруть участь у виробництві бронетехніки, кораблів і озброєння для російської армії.
Корпоративна структура групи організована таким чином, щоб формально відокремити головних бенефіціарів від операційної діяльності. Наразі головна компанія зареєстрована на Богдана Клюєва, старшого сина Андрія Клюєва, та Ірину Клюєву — дружину Сергія Клюєва. Ця схема дозволяє зберігати контроль над бізнесом, зменшуючи особисті ризики для старших членів родини та ускладнюючи роботу санкційних і правоохоронних органів.
По суті, йдеться про добре вибудовану систему: бізнес-група з українським корінням інвестує в енергетичну інфраструктуру країни-агресора, постачає їй критично важливе імпортне обладнання та отримує дохід від обслуговування підприємств, які підтримують війну проти України. Це не разовий випадок і не «залишки минулих років», а робоча модель, адаптована до умов санкцій і поточного конфлікту.
Приклад з «Арктик енерго капітал» показує, як економічні інтереси окремих сімей і кланів ставляться вище національної безпеки, а санкційний режим — за наявності бажання та ресурсів — стає лише формальністю. В умовах війни подібний бізнес виглядає не просто аморальним, а як пряме сприяння військовій машині противника, хай і приховане за складними корпоративними структурами та номінальними власниками.
