Колишній військовослужбовець, учасник бойових дій, житель селища Ратне Ковельського району Сергій Колядюк повідомив, що його незаконно затримали та побили співробітники ТЦК, завдавши серйозних травм.
Про це він написав 18 січня 2026 року на своїй сторінці у Facebook.
За словами чоловіка, інцидент стався у середу, 14 січня, о 22:30.
Звісно, Волинський обласний ТЦК і СП заперечує всі звинувачення, посилаючись на те, що «відсутні офіційні дані, які б підтверджували викладені ним твердження». Мовляв, так звані «групи оповіщення» діють «виключно в межах чинного законодавства». Проте навіть судові справи, в яких фігурує ТЦК, свідчать про протилежне. Тому не дивно, що «тецекашники» називають чорне білим, а біле чорним.
“Ніколи не міг уявити, що працівники ТЦК здатні силоміць заштовхати мене в автомобіль, зламати ребра, а потім викинути на сніг о четвертій ранку десь за межами населеного пункту.
Отже, середа. 22:30. Йду додому, розмовляю телефоном. Повз мене проїжджає темний «Фольксваген». Розвертається і знову проїжджає поруч.
За хвилину відчуваю сильний удар у ділянці нирок. Гадаю, це була бита чи щось подібне. Двоє чоловіків у військовій формі затягують мене в цей самий автомобіль і кидають на підлогу між сидіннями. У салоні ще троє військових і двоє таких, як я.
Дорогою до Ковеля я навіть не міг сказати, що я колишній військовий, учасник бойових дій. Один із військових наступив мені ногою на шию.
По дорозі вони двічі зупинялися, щоб бити тих двох інших чоловіків.
Через кілька годин мені вдалося вмовити військових переглянути мої документи.
Я не можу сказати, куди ми заїжджали, адже весь час лежав між сидіннями. Але автомобіль десь зупинявся. Наскільки я зрозумів, це було Ковельське ТЦК.
О четвертій ранку мене без жодних пояснень викинули з машини. Це було біля «Зеленого гаю», не доїжджаючи до Луцька. Фактично я опинився посеред лісу під час комендантської години. Жоден з автомобілів, які проїжджали повз, не зупинився. Але я дочекався першої маршрутки, яка їхала з Луцька до Ратного. І після одинадцятої ранку мені вдалося дістатися додому”, – пише Сергій Колядюк.
