Працював на окупантів у Криму: Геннадій Щуров, якого Мрочко свого часу погодив на посаду керівника стратегічного підприємства в Херсоні.
На стратегічному МКП “Херсонтеплоенерго” кілька років керував Геннадій Юрійович (Вікторович) Щуров – бізнесмен із Криму з російським паспортом, який насправді є діячем колабораційних органів російської влади на окупованому півострові, а також має судимість за корупцію.
У лютому 2026 року ЗМІ повідомили, що чоловіка, який виконував обов’язки керівника підприємства, звільнили з посади заступника. Щуров обіймав цю посаду з 2024 року. Його призначення відбулося за погодженням із головою міської військової адміністрації Романом Мрочком. Окреме питання викликає діяльність антикорупційних органів та СБУ, які допустили особу з російським громадянством та бізнесом на цю посаду. Але все це лежить на поверхні.
Ми вирішили детальніше вивчити біографію Щурова Геннадія Юрійовича та з’ясували, що до окупації та анексії Криму цей посадовець обіймав посаду директора КП “Приморський бульвар”. За даними наших джерел, Щуров із радістю зустрів росіян та брав участь в організації автопробігів на честь “російської весни”. За це окупанти призначили Щурова на посаду керівника ДБУ “Парки та сквери” у Севастополі.
Життя складалося вдало. Щуров навіть почав грати в “Нічній хокейній лізі” (Володимира Путіна), хоча помилково вказаний як Вікторович. Був захисником в команді “Сталеві вовки”.
Щуров планував очолити один із “муніципальних округів” Севастополя або стати депутатом від “Єдиної Росії” у “законодавчому зібранні Севастополя”. Проте проти нього відкрили кримінальну справу.
У 2018 році Гагарінський районний суд Севастополя виніс вирок колишньому заступнику керівника управління Федеральної антимонопольної служби по Республіці Крим та місту Севастополю В’ячеславу Токарєву (справа № 1-212/2018). Токарєва визнали винним у замаху на шахрайство з використанням службового становища у великому розмірі (ч. 3 ст. 30, ч. 3 ст. 159 КК РФ). Суд встановив, що у листопаді-грудні 2017 року він намагався обманом заволодіти грошима представника підрядника (ТОВ «СК «Южуралбуд») у сумі 690 тис. руб., обіцяючи вплинути на розгляд скарги в УФАС щодо закупівлі на 140 млн руб. (реконструкція систем знезараження водоочисних споруд у Севастополі).
Насправді Токарєв не мав реальної можливості вплинути на рішення комісії УФАС (скарга розглядалася іншою комісією під головуванням іншого заступника), а лише вводив в оману щодо своїх повноважень. Щодо Щурова, то він утік із Криму. Його оголосили в розшук, а заочний вирок винесли в грудні 2024 року.
Парадокс історії полягає в тому, що у зв’язку з кримінальною справою Щуров утік до України. Він потрапив туди маршрутом Крим-Краснодар-Ростов-Донецьк-підконтрольна Україні територія. Через лінію розмежування його переправили терористи з “ДНР”.
При цьому разом із Щуровим в Україні опинився Volkswagen Touareg (2012), який двічі змінював реєстрацію: спочатку з української на російську, а потім йому “повернули” старі номери.
“Зелене світло” йому забезпечив високопоставлений чиновник у спецслужбах “ДНР”, а безперешкодний в’їзд на підконтрольну Україні територію організував такий собі Мошнін Андрій Опанасович – його давній знайомий, пенсіонер, який також перебуває в розшуку в Росії, але вже за земельні махінації в Севастополі, і який також був змушений тікати з Севастополя до ненависної йому України (живе в Бучі).
Показово, що вже під час війни Геннадій Щуров регулярно виїжджав за кордон, де зустрічався зі своєю дружиною, яка передавала йому гроші з Севастополя як дохід від його бізнесу, що діє у Севастополі (ЖБТ «Мегаполіс-77» разом з Ігорем Валісом — особою під санкціями РНБО). Очевидно, що такі поїздки під час війни можливі лише за наявності бронювання від мобілізації до лав ЗСУ. Або ж у нього є троє дітей.
Але що цікаво, так це те, що Щуров у декларації взагалі не згадує про другу дружину. Він лише задекларував земельну ділянку площею 700 м2 у Севастополі, квартиру площею 48 м2 у місті Дніпро та автомобіль Volkswagen Touareg.
